СВІДОК Присвячено 75-м роковинам
трагедії в Бабиному Яру

БУДЬТЕ ГОЛОСОМ ТИХ, ХТО НЕ МОЖЕ ГОВОРИТИ ЗА СЕБЕ…
ПРИТЧІ 31:8

Твір «Свідок» композитора Святослава Луньова це музичний пам’ятник трагедії єврейського народу у Другій світовій війні, написаний до 75-ї річниці Бабиного яру. У метафоричній формі музичний твір побудовано як свідчення вітру — очевидця подій 75-річної давнини. Звуки вітру в спеціально встановлених порожнистих трубах уособлюють собою голоси душ жертв Бабиного яру, яким вторять, які ретранслюють для слухача діти-скрипалі та дитячі голоси.

Тонка, місцями ледь чутна основна мелодія твору пронизує його, як дерево своїм корінням розриває ґрунт й камінь, як ДНК зшиває в єдине ціле клітини організму. Музика повсякденного життя переривається какофонією темних сил, які виривають людей з життя, як виривають з корінням дерева. І все ж, після жаху і смертей, головна мелодія — Дерево життя знову розцвітає, щоб подарувати майбутнє новим щасливим поколіннями.

Тільки вітер — голоси душ померлих, застерігає від повторення тих страшних років.

Виконання музичного твору «Свідок» є частиною інсталяції «Шофар», названої так на честь культового єврейського музичного інструменту.

Виготовлений з витого баранячого рогу, він навіть за своєю формою нагадує череду людей, що в останні секунди перед смертю вишикувалися на самому краю Бабиного яру. 100 труб — голосів душ страчених, що злітають над Бабиним яром, звучить у творі, так само 100 разів звучить шофар. Це як жінка, що народжує дитину — 99 разів вона кричить, очікуючи смерті, але на сотий раз вона кричить, вітаючи нове життя. Євреї вірять, рік, на початку якого не прозвучить шофар, принесе самі лише нещастя, що у смерті є надія, є новий паросток життя.

Babyn Yar